Масований обстріл України не був помстою за Кримський міст: є декілька ознак

Читать на русском
Автор

Журналіст Іван Киричевський вважає, що в росії пішло декілька тижнів на підготовку атаки на Україну, але багато чого пішло не так і вона була відкладена

Говорити про те, що РФ била по нам ракетами 10-11 жовтня "у відповідь" за "Кримський міст" — так було неправильно. І ось чому.

- Очевидно, що цю кампанію ударів Кремль готував як мінімум декілька тижнів.

Як виявилось, першим "дзвіночком" стало повідомлення СБУ від 21 вересня 2022 року про те, що в Києві зловили диверсантів, котрі розвідували координати столичних об’єктів енергетичної інфраструктури. Тоді це повідомлення нам всім здалось як мінімум недоречним – мовляв, "навіщо рашистам шукати координати об’єктів, котрі й так відомі". Але як виявилось, проти нас воюють орки, котрі на повному серйозі вважають, що Будинок вчителя – то є будівля нашого парламенту.

Що заодно демонструє, за наскільки архаїчними алгоритмами РФ веде розвідку для ударів по об’єктам в Україні.

Ще один "дзвіночок" прозвучав на початку жовтня, коли у відкритому доступі з’явились фото – росіяни відтягнули декілька своїх стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160 на аеродром "Оленья" аж на Кольському півострові. Таке розміщення говорило скоріше про те, що Кремль готує новий формат "силового шантажу" проти "північного флангу" НАТО. Але виявилось, що так росіяни маскували свою підготовку до нового масованого удару по нашій землі.

Цей ракетний обстріл росіян цілком міг відбутись ще на початку жовтня, а не 10-11 жовтня. Про це зокрема говорить повідомлення від ГУР МОУ про те, що рашисти ще на початку місяця відтягнули на той же аеродром "Оленья" аж 7 стратегічних бомбардувальників Ту-160, кожен з яких може нести до 12 крилатих ракет борту.

Сумарний залп аж у 84 КР типів Х-101 чи Х-555 за один раз – доволі велика ударна міць.

Але щось у рашистів "пішло не так", раз у першій хвилі 10 жовтня вилетіло "всього" 3 літаки Ту-160 замість семи – стратегічні бомбардувальники цього типу що за "радянського", що за "російського" досвіду експлуатації характерні доволі частими відмовами бортового обладання, що може в принципі заважати виконати задачу.

Про те, що у рашистів "щось пішло не так", може вказувати й така обставина – коли кремлівські пропагандони зачитували наперед заготовлені "методички" для коментування ударів по Києву, то заявили про те, що 10 жовтня РФ відстріляла аж 150 крилатих ракет по Україні, хоча до нас по факту долетіло лише близько сотні. Цілком ймовірно, що і тут орків "підкосили" технічні проблеми поки що невідомого характеру.

Є ще один фактор, який варто врахувати. Учора Центр національного спротиву повідомив про те, що РФ завезла на тимчасово окуповані території Херсонщини та Криму інструкторів з Ірану, які "консультували" орків по застосуванню дронів-камікадзе Shahed-131 та Shahed-136. І що ці "гості" з Ірану навіть контролювали процес від моменту запуску до моменту удару під час нальотів на об’єкти в Миколаївщині та Київщині.

Тут цілком логічно припустити, що "місія" інструкторів з Ірану для Росії була насправді ширшою, і ці "гості" консультували Росію, як їх "літаючі мопеди" краще застосовувати для ударів по енергетичній інфраструктурі вглиб території України. Тим більш, що Іран має "відповідний досвід", бо бив "руками" єменських хуситів по енергетичним об’єктам Саудівської Аравії. І бив доволі успішно, щоправда там використовувалась комбінація дрони-камікадзе+балістична ракета "Зульфікар" (реінкарнація радянського некерованого ОТРК "Луна"), і в кількостях максимум 2 десятки ракет та "мопедів" за один наліт.

Так в сумі у росіян і вийшло. Десь помилки при плануванні удару "вилізли", десь дали знати про себе технічні проблеми, а десь і "консультанти" з Ірану припізнились.

Тому в орків так і вийшло – планували ракетний удар, скажімо, на 7 жовтня. А по факту змогли лише 10-11 жовтня, після сходження "Божественного мосту" на "Кримський міст".

А шукати пояснення, чому росіяни вчинили той чи інший ракетний удар – справа контрпродуктивна. Бо агресору ніколи не потрібні раціональні мотиви.

Джерело: Фейсбук-сторінка Івана Киричевського