Поки що Путін може продовжувати плекати мрії про виконання в Україні програми-мінімум. Вони ще живі

Бізнесмен і популярний блогер Роман Шрайк нагадав, чого путін хотів досягти свого вторгнення.

Я не раз писав, що кремлівського "щура потрібно варити повільно", щоб він не зробив різких рухів.

І тут — трах, бах! — Харківська операція та російські війська тікають. Біжать ганебно під улюлюкання в соцмережах і жалобну зневіру на рос-ТВ.

І яка відповідь Путіна? Масова мобілізація? Немає. Ядерні удари? Немає. Є лише удари по українській інфраструктурі. Що для нас болісно, але не смертельно.

Річ у тому, що потрібно пам’ятати путінську програму-мінімум:

• вся територія Донецької та Луганської областей,
• сухопутний коридор в Крим,
• доступ біля Північнокримського каналу.

З усього цього в нього ще немає контролю над усією Донецькою областю. Тому поки що Путін може продовжувати плекати мрії про виконання програми-мінімум. Вони ще живі.

Думаю, що й визволення херсонського правобережжя для нас стане великою перемогою, а для нього, хоч і серйозною поразкою, але не смертю для "мінімалки".

Імхо, Путін уже змирився з тим, що цього разу всю Україну він не отримає. Тобто програма-максимум у його свідомості зазнала краху. Але він, як я вже писав, може сам себе обдурити та вирішити, що доб’ється цього якось потім, коли знову підкопає сили.

Але рано чи пізно настане той самий "тривожний, але дуже цікавий момент", коли й план-мінімум зазнає краху, а загроза втрати Донбасу та Криму для Кремля перестане бути гіпотетичною.

І важливо, щоб на цей момент кремлівська влада і російська армія були "зварені" — виснажені, морально пригнічені та не схильні до різких рухів.