Битва за південь України: що там відбувається і що вам важливо знати

Блогер та офіцер армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін оцінив, що відбувається у південних областях України

Останнім часом дуже багато інформаційного шуму, дези та просто дурниць на тему того, що відбувається на півдні. У цьому невеликому огляді максимально доступно пояснюю положення тамтешніх сил, прибираючи все інформаційне лушпиння.

ЗС РФ останніми тижнями перекинули на південь частини, що воювали до цього на сході. Загалом їхнє угруповання налічує там близько 30 батальйонно-тактичних груп (БТГ).

Тут важлива ремарка: попри те, що ЗС РФ називають ці батальйони БТГ, за фактом це просто змішані батальйони, що складаються з піхоти, танків та артилерії плюс спеціалізованої техніки. Справжні БТГ — це незалежні тактичні одиниці, чого немає в реаліях ЗС РФ. Їхні БТГ повністю вбудовані у вертикальну ієрархічну командну систему і не мають свободи дії на тактичному та оперативному рівнях.

Чи багато це – 30 БТГ? Враховуючи, що повнокровний такий батальйон – це близько 600 осіб, виходить 18,000 осіб особового складу. Це при врахуванні, що все угрупування повністю укомплектоване і з повним штатом. Плюс додамо сюди вагнерівців та мобіків із ОРДЛО. Так і виходять ті 25,000 (або навіть 30,000), якими нас лякають.

А тепер я нагадаю важливий нюанс: усі ці частини пошматовані, недоукомплектовані та не мають повного штату. Жодна з них. Навіть не враховуючи страшні втрати ЗС РФ та нестачу живої сили, на шостому місяці війни такої інтенсивності у вас у принципі неможливий повний штат та комплект. Це абетка військової думки.

Я оцінюю це угруповання (включаючи вагнерівців та проксі-бойовиків) у 15,000 максимум — край 20,000.

Таке угруповання не може виконати таких завдань, як оточення Миколаєва, Кривого Рогу чи Запоріжжя. На тактичному рівні — просунуться та зайняти кілька сіл — можливо. Однак для оточення та заняття вищезгаданих міст вам потрібно не менше 100,000 плюс працюючу логістику для такої маси.

Також не забуваємо, що ці 15,000–20,000 розмазані великим південним фронтом. Від Гуляйполя та Запоріжжя та до Херсона.

Часто вказують, що той факт, що коли ЗС РФ перекинули на південь частини 35-ї загальновійськової армії, це знак важливості цієї ділянки. Нагадаю, що до цього частини цієї армії воювали під Ізюмом. Але чомусь не припускають думки, що частини цієї армії були перекинуті банально не від доброго життя.

Ви не зніматимете батальйони та бригади з цілого фронту та тасуватимете їх на інші фронти, тоді як ваші завдання залишаються невиконаними.

ЗС РФ не вийшли на адміністративні кордони Донецької області; вони не можуть утримувати фронт на Ізюмському напрямку (там успішно просуваються наші частини), а фронт під Харковом теж не стабілізований. У такій ситуації знімати війська та гнати їх за сотні та тисячі кілометрів це божевілля та дурість. І тому існують резерви.

Але резервів у ЗС РФ немає, а третій армійський корпус досі не укомплектований і не перекинутий в Україну.

Не маючи резервів, вони тасують пошарпаними і не повнокровними бойовими частинами з одного фронту на інший тільки з однією метою — утримати південь до зими.

Дивіться, ЗС РФ воюють лише логікою маси. Не володіючи ні високоточною (достатньою кількістю) і складною зброєю, ні талановитими воєначальниками і не маючи високомотивованих солдатів, вони мислять лише логікою передавлення кількістю. Саме тому, отримавши з Кремля вказівку про утримання півдня будь-якої цінної, вони почали туди просто перекидати тисячі людей і сотні одиниць техніки.

Ціною ослаблення інших ділянок та південного фронту загалом.

Мене часто дорікають за зайвий оптимізм, але я нагадаю, що я постійно повторюю, що Україна перебуває в архіскладній ситуації, а сама війна — на довгі роки. Не бачу тут нічого оптимістичного.

А ось що до бойових дільниць та фронтів, то я озвучую те, як воно є. Нагадаю, деякі топові військові аналітики прогнозували, що до початку липня ЗС РФ вже візьмуть у півкільце Слов’янськ і Краматорськ. Це й близько не сталося. Я пам’ятаю, що ще тоді дивувався, на підставі чого вони роблять такі прогнози.