Жахіття у Оленівці – лише одне з… Катування, страти, винесення позасудових вироків давно практикуються росією

Медіаексперт, член Ради з питань свободи слова при президенті Володимирі Зеленському, ексзаступник міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радник міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова спеціально для "Телеграфу" розповіла, чому важливо якнайбільше говорити про трагедію в Оленівці

Україна продовжує роботу щодо ідентифікації кількості та осіб полонених, які загинули після російського удару по території колонії у тимчасово окупованій Оленівці Донецької області.

За словами екскомандира полку "Азов", капітана Максима Жоріна, частина російських списків щодо жертв та постраждалих на території колонії є правдивими. Українським військовим вдалося підтвердити правдивість деяких даних, хоча, на їхню думку, списки далеко не повні.

Однозначно те, що в тому пеклі загинули та отримали травми різної тяжкості понад сто людей.

Я думаю, що випадок в Оленівці ще досить не розслідуваний і не розійшовся масово на західну аудиторію. Та й у нас також.

Перші інтерв’ю з полоненими, які сиділи в тій жахливій колонії, почали з’являтися лише цього тижня. Я сама записала одне з них і виклала у себе на каналі у "Хроніках війни".

Те, що розповідають очевидці, які там сиділи (а я спілкувалась з жінкою, яка провела там 100 днів, мешканка Маріуполя, звичайний волонтер, яку обміняли на початку липня) – це жах. Бо це не колонія, а справжній концтабір. Який мало чим відрізняється від створених гітлерівцями під час Другої світової. Хіба печей не було. Але росіяни просто спалюють інакше.

Немає сумнівів, що це ніякий це не HIMARS. Росіяни самі підірвали барак із "азовцями". Є різні версії – чим і з якою метою.

Чи то, щоб приховати свої злочини на кшталт тортур. Чи просто хотіли для своєї пропаганди показати, що не віддають "азовців", не обмінюють, а знищують їх.

Враховуючи, що злочин ще тільки слід розслідувати (чому росіяни всіляко перешкоджатимуть), поки що немає повноцінної реакції Заходу на черговий жах, який створили представники росії на українській землі.

Завдання наших органів влади – надати журналістам всю наявну інформацію, дати можливість поспілкуватися з колишніми в’язнями російських концтаборів та інших фільтраційно-концентраційних таборів. Те саме, до речі, росіяни робили в Чечні. Мені Анзор Масхадов, син колишнього президента Ічкерії Аслана Масхадова, минулого тижня розповів про це в інтерв’ю.

Катування, страти, ухвалення позасудових вироків давно практикується росією. Завдання України та всього світу – покласти цьому кінець.