Навіщо росіяни так часто говорять про переговори з Україною

Медіаексперт, член Ради з питань свободи слова при президентові Володимирі Зеленському, ексзаступниця міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радниця міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова висловилася щодо потенційних переговорів Києва з москвою

Росіяни активно хитають тему необхідності переговорів з Україною.

Щоправда, роблять це у властивій їм – ультимативній – манері.

В останні дні відзначився помічник президента росії Юрій Ушаков, який заявив, що якщо переговори відновляться, "умови для них зовсім інші", ніж ті, що обговорювали навесні у Стамбулі.

Йому вторить член російської переговорної делегації Леонід Слуцький, запевняючи, що росія висуне більш жорсткі умови, ніж ті, що були озвучені у квітні в Туреччині.

Насправді поки всі переговори, які були, знижували вимоги росії до України. Вони вже відмовилися від зміни української влади – готові вести переговори з її представниками. Згодом відмовилися від умовної повної денацифікації. І так далі…

Я думаю, що загрози, ніби умови на наступних переговорах будуть гіршими для України, є нічим іншим, як спробою ці переговори, власне, продовжити. І росіяни подібними заявами, а також обстрілами наших мирних міст намагаються переконати офіційний Київ переговори, згорнуті навесні, відновити. Спроба тиску.

На мій погляд, переговори є сенс продовжувати лише тоді, коли ми матимемо достатню кількість нових видів озброєнь, здатних не лише відбивати атаки агресора, а й звільняти тимчасово окуповані українські території. Немає сенсу Україні до заняття більшої позиції на полі бою – сідати з росіянами за стіл переговорів щодо мирних угод. А на переговорах ми повинні обговорювати – коли і як росіяни відступатимуть, у якій послідовності.

За останні кілька днів я поспілкувалася з великою кількістю переселенців із тимчасово окупованих територій, які виїжджали у квітні-травні. І виходячи з того, що вони розповідають, звісно, ми не можемо кидати українців під цим російським катком. Нам слід звільняти і наші території, і наших людей. Як я розумію, такої ж позиції дотримуються українська влада та наші міжнародні партнери.