Медведєв залишається таким, яким був завжди – агресивним російським політиком

Днями заступник голови Ради безпеки рф Дмитро Медведєв, який обіймав посаду президента в 2008-2012 роках, заявив, що західні санкції проти росії можуть бути кваліфіковані як акт міжнародної агресії і навіть як "casus belli" (привід для війни). Відповідна загроза пролунала на пленарному засіданні X Петербурзького міжнародного юридичного форуму.

Щось подібне Медведєв уже заявляв у квітні, коментуючи п’ятий пакет санкцій, запроваджених через розв’язану рф війну в Україні.

Раніше все той же Медведєв відзначився цинічною заявою про "повагу до українського народу", спробував принизити європейських політиків, погрожував Україні та світу ядерною війною.

Декого дивує подібна агресивність Медведєва. А даремно…

Наведу цитати з російської преси 2009 року — у період, коли Медведєв був на посаді президента росії.

"Політика України в роки президентства Віктора Ющенка стала відходом Києва від принципів дружби та партнерства з росією. Він (Медведєв) поділився з українським лідером "глибоким занепокоєнням нинішнім, без перебільшення, кризовим станом російсько-українських відносин".

"Проблеми у двосторонній співпраці, звичайно, існували і раніше. Це було природно для ситуації після розпаду Радянського Союзу, коли довелося облаштовувати відносини між двома суверенними державами. Однак те, що ми спостерігаємо в роки Вашого президентства, не можна сприймати інакше як відхід української сторони від принципів дружби та партнерства з росією, закріплених у Договорі 1997 року".

Медведєв називав антиросійською позицію України "у зв’язку з варварським нападом режиму Саакашвілі на Південну Осетію".

І ще цитати.

"За рік після тих трагічних подій знову гостро постає питання про те, що мирних жителів та російських миротворців у Цхінвалі вбивали з української зброї".

"Ті в Києві, хто постачав озброєння грузинській армії і, до речі, не має наміру припиняти робити це і зараз, повністю поділяють із Тбілісі відповідальність за скоєні злочини".

Тодішній глава російської держави також звертав увагу на "вперте продовження курсу на вступ до НАТО" з боку політичного керівництва України в обхід думки громадян своєї країни".

Зараз особливо цікаво виглядає і така:

"Як "аргумент" використовуються натяки на "російську загрозу" безпеці України, якої, як Ви чудово знаєте, немає і бути не може".

Ну і насамкінець така заява Медведєва часів його президентства:

"Російсько-українські відносини піддаються випробуванням і в результаті взятої Вашою адміністрацією лінії на перегляд загальної історії, героїзацію нацистських посібників, звеличення ролі радикал-націоналістів, нав'язування міжнародній спільноті націоналістично забарвлених трактувань масового голоду в СРСР 1932–1933 років як "геноциду українського народу".

Саме так російська преса доносила насамперед російським громадянам позицію кремлівської влади, озвучену у відкритому посланні президента рф Медведєва до президента України Ющенка. Сьогоднішній час відрізняється лише тим, що, крім словесних загроз, росія веде вже дев’ятий рік відкриту війну проти України. Тобто реалізувала на практиці загрози, які формулював на адресу України президент Медведєв уже далекого 2009 року.

Існує такий вислів: "якщо дуже ретельно потерти будь-якого російського ліберала можна побачити, як проступають контури імперця". Немає жодних російських лібералів! Тож і Медведєв ніколи не був лібералом. Чи грав необхідну роль? Так. Зображував із себе якийсь час того, кого хотів бачити в ньому колективний Захід? Так. Але не більше.

Тому нічого не сталося із Медведєвим. Він залишається таким, яким був завжди – агресивним російським політиком. Агресивність по відношенню до інших держав та народів – це один із факторів, який дозволяє російському політику знайти масову підтримку у російському суспільстві.