План вивезення зерна морем з Одеси грає, перш за все, на руку туркам та росіянам

Эксперт у питаннях міжнародної та внутрішньої політики Ігар Тишкевич спеціально для "Телеграфу" оцінив останні новини про можливість створення коридору для вивезення зерна морем

Через блокування росіянами портів Україна не може відправити на експорт 22 мільйони тонн зерна, що перебувають на складах. Це, як зазначив президент Володимир Зеленський, загрожує світові масштабною продовольчою кризою та повторенням міграційної кризи.

При цьому відомо, що росія та Туреччина нібито домовляються про розблокування українських портів для вивезення зерна. Щоправда, без України.

За словами Зеленського, з розмінуванням українських портів у Чорному морі не все так просто, а гарантій безпеки ми поки так і не отримали.

Важливо розуміти, що продовольча криза вже починається. Цього року збіглася низка факторів: і природний (посуха), і зростання цін на енергоносії, і зменшення кількості зерна на світовому ринку. Його буде менше ніж зазвичай і наступного року, з огляду на те, що в Україні значна частина традиційних земель під посіви або не була засіяна, або не буде зібрана – через війну.

Є продовольча криза – тут і зараз. Існує війна в Україні, яка заважає експорту продовольства. Є росія, відповідальна за те, що відбувається. При цьому воювати з рф на Заході не хочуть.

З погляду санкційного тиску – на наш глибокий жаль, санкції не діють миттєво. До того ж, реально дієвими вони можуть бути тоді і лише тоді, коли держава, яка потрапила під такий тиск, не має альтернативних шляхів. В іншому випадку — перебудовуються логістичні ланцюжки, що боляче, але не смертельно.

До того ж, росія має фінансову подушку, як мінімум на пару років війни в Україні.

Таким чином, просто посилення санкцій тут і зараз не дозволить вирішити продовольчу кризу. Відповідно, навіть країни ЄС не мають дієвих механізмів на рф. І намагаються шукати варіанти – або домовлятися, або ще щось…

Бо зерно з Марсу не прилетить. Є певний процес – як воно вирощується та збирається.

Як варіант можна розглядати держави, які мають стратегічні запаси продовольства. Але чи готові вони поділитися ними?

І тут на сцену виходить Туреччина зі своїми пропозиціями щодо розблокування експорту українського зерна морськими шляхами.

Наскільки я розумію, турки після розмінування акваторії пропонують вивозити зерно з Одеси своїми кораблями під свої гарантії безпеки. А росія пропонує забезпечувати безпечний прохід, а також конвой і огляд суден, що виходять з Одеси.

Тобто росія намагається знайти собі формат умовної політичної перемоги. А Туреччина, завдяки ситуації, що склалася, має можливість стати зерновим хабом регіону.

Питання – наскільки все це відповідатиме інтересам України?

Щодо експорту зерна – так, ми отримуємо вирішення проблеми. Але тільки щодо зерна. Навряд ми матимемо можливість експорту ще чогось морем.

З погляду свободи судноплавства, суверенітету України над своїми морськими шляхами та портами проблема теж не вирішується.

Тобто, цей план грає, перш за все, на руку Туреччині (підсилює свої позиції в регіоні та світі, граючи на вирішенні конкретно взятої проблеми нестачі зерна) та росії (зберігає свій вплив на море, демонструє точкову "перемогу" у продовольчій кризі, блокуючи при цьому українські порти з більшості товарних позицій).

Питання реакції української сторони. Чи піде вона на такий план, який далеко не такий прийнятний для України, як декому здається?