Намагатися за рахунок України утихомирити нового Гітлера — це дикість

Нардеп V, VI та VII скликань, екс-заступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко, спеціально для "Телеграфа" назвав головні помилки Заходу у спробах втихомирити путіна шляхом "жертвоприношення" України

Німецьке видання DPA повідомляє, що країни НАТО "по-тихому" домовилися не постачати Україні важке озброєння. Раніше стало відомо, що французький президент Макрон пропонував нашому президентові Зеленському піти на поступки росії. В аналогічному ключі нещодавно висловився колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер на форумі у Давосі.

Це не перші спроби друзів путіна та просто любителів чужим коштом розв'язувати свої проблеми так чи інакше "здати" Україну. Але українська дипломатія на чолі з президентом та міністром закордонних справ досить ефективно протидіють подібним викликам.

І періодично згадують у цьому ракурсі Мюнхенську угоду 1938 року. Відоме також як Мюнхенська змова. Йдеться про угоду між Німеччиною, Великобританією, Францією та Італією, складену в Мюнхені 29 вересня 1938 року і підписану в ніч на 30 вересня. Воно передбачало, що Чехословаччина протягом 10 днів звільнить і поступиться Німеччині Судетської області. Таким чином намагалися утихомирити Гітлера. Але вже 1939-го почалася Друга світова.

Свого часу ті, хто пішов на змову про передачу Гітлеру чужої землі, цим лише порушивши його апетит, викликавши подальшу агресію, не понесли належного покарання. Не сиділи як обвинувачені на Нюрнберзькому процесі. А вони, всі ці учасники Мюнхенського змови, мали сидіти на одній лаві того трибуналу – разом із гітлерівськими катами. Так, вони не робили військових злочинів, не створювали концтабори, але вони, по суті, заохотили Гітлера до цих дій.

Те, що тоді не були покарані ці, по суті, посібники Гітлера, нині призводить до того, що в ХХІ столітті в порядку речей у якихось політичних колах обговорювати питання жертвоприношення (інакше не скажеш) України на вівтар російських амбіцій, "хотілок", неоімперських планів.

Дикість – у наш час подібним чином, коштом України, намагатиметься утихомирити нового Гітлера.

Тим, хто пропонував і, як і раніше, пропонує дозволити путіну "зберегти обличчя" слід зрозуміти, що вони намагаються зберегти обличчя людожеру, військовому злочинцю, новому Гітлеру.

Думаю, цим людям, серед яких Макрон, Кісінджер та інші, усім, хто висловлюється у подібному плані, варто подумати про збереження власної обличчя.

Не знаю, чи ми прийдемо до того, що ті, хто заохочує агресію такими методами, теж сидітиме на лаві підсудних, але я впевнений, що, як мінімум, на політичній лаві підсудних у своїх країнах вони сидітимуть. І зазнають дуже серйозної електоральної шкоди.

Щодо гальмування постачання озброєнь до нашої країни.

Заходу слід усвідомити, що Україна не має наміру влаштовувати переможний марш на Червоній площі. Але ми все одно звільнятимемо свої території. І що окремі представники колективного Заходу хочуть, щоб ми це робили, умовно кажучи, голими руками? Ми це робитимемо всіма доступними методами. Але тоді додаткові жертви, викликані відсутністю необхідного озброєння для звільнення нашої території, захисту всієї західної цивілізації, тих цінностей, які ця цивілізація декларує і в які ми реально віримо – всі жертви на цьому шляху будуть і на совісті тих, хто йде на цю змову. Хто його організовує, ініціює, підтримує.

Наголошую – українській владі потрібно так само енергійно діяти, щоб виявляти та пред’являти, насамперед, громадськості в європейських країнах та за океаном подібних діячів та їхні ідеї щодо нової "Мюнхенської змови". Упевнений, що громадська думка у світі буде не на боці ініціаторів такої змови, а на боці України.