За яких умов Україна може перейти у масштабний контрнаступ

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко спеціально для "Телеграфу" висловив думку, що українським захисникам потрібно протриматися ще трохи

Російський агресор продовжує атаки у Харківській, Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях.

При цьому обстрілює ракетами далекої дії майже всю територію України.

Відбуваються запеклі бої у східній та південній операційних зонах. Збройні сили росії намагаються реалізувати цілі другої наступальної операції, поставлені путіним завданням. А це:

• взяття під повний контроль Маріуполя;
• захоплення, як мінімум у рамках адмінкордонів, двох областей – Луганської та Донецької;
• захоплення в рамках адмінкордону Херсонської області (щоб або формувати окремо так звану "Херсонську народну республіку", або приєднати територію до Криму в рамках такої собі Тавриди);
• підтримка сухопутного коридору в Крим;
• пробиття сухопутного коридору в Придністров’я.

За темпами, територіями, за часом усі ці завдання вже зірвані українськими збройними силами. Завдяки мужньому опору під час найважчих оборонних боїв.

Так, окупаційні війська просуваються, розбиваючи наші міста. Маріуполь, Попасна, Рубіжне… Але порівнявши те, що росіяни хотіли, з тим, що мають – можна сміливо стверджувати, що цю операцію, як і початкову (бліцкриг), – зірвано.

Однак попереду ще дуже тяжкі бої. Так, почалося постачання в Україну сучасних важких озброєнь. Але все це запізнюється приблизно на місяць, на мій погляд.

Під час нашої оборонної операції важливо цей місяць нівелювати. Потрібно встояти, наростити можливості, щоб зупинити ворога остаточно. Під час оборонної операції слід знищити якнайбільше живої сили, озброєння та техніки супротивника. А паралельно з цим – створити підготовлені резерви рівня проведення стратегічної наступальної операції, освоїти техніку, що надійшла і надходить (від більш простого – тих же причіпних гаубиць, до складних новітніх образів озброєння).

Після цього перейти до нанесення контрударів. А якщо можливості будуть серйозно нарощені, потенціал піднятий до необхідного рівня – то перейти і до масштабного контрнаступу зі звільнення української території.

Ми розпочинали війну, коли російські сили перевищували нас утричі. Під час першої хвилі їхньої операції ми знизили потенціал агресора приблизно на третину.

Для початку другої операції путін ставив завдання, щоб співвідношення сил було 5 до 1 на користь росіян. Військові йому повідомляли, що виходить трохи більше 3 до 1. Коли розпочали операцію, співвідношення з особового складу було приблизно 1,7 до 1.

Але ж справа не тільки в живій силі. Росіяни мають більш точне, важке сучасне озброєння і техніку. Перевершуючи нас за цими параметрами у кількості та якості. Лише зараз, завдяки постачанню з-за кордону, ми дещо вирівнюємо ситуацію. Але до паритету дуже далеко.

Супротивник має найпотужніші артилерійські системи, ракетні комплекси, системи залпового вогню, авіацію. Окупанти щодня завдають ракетних ударів. А нашу ракетну зброю росіяни знищили задовго до цієї війни, причому допомагали їм у цьому наші нинішні союзники – американці, англійці. Українське військово-політичне керівництво виявило тоді слабкість, за яку тепер розплачуємось усі ми.

Нас не лише позбавили ядерного озброєння, а й знищили ракетний потенціал у принципі. Залишивши без ракет дальністю 500-600 км. Залишилася лише Точка-У із дальністю 120 км. І то, за домовленостями, росіяни та наші нинішні союзники позабирали голівки із наведенням у цих ракет. І ми цю війну ведемо з Точкою-У, та ще й мало оснащеною.

Так, ми намагаємося робити щось нове. Але той самий ПКР "Нептун" – не поставлений на масове виробництво. А "Сапсан", він же "Гром-2" (оперативно-тактичний ракетний комплекс на базі твердопаливної балістичної ракети), що розробляється КБ "Південне", так і не ввели до серії. Хоч він був кращим за своїми характеристиками, ніж російський "Іскандер".

Так, росіяни вичерпують запаси. Вони змушені знімати із довгострокового зберігання стару техніку. Але поки що у них ще серйозна перевага, а нам доводиться вести тяжкі оборонні бої.

Ну, а зриваються російські плани, бо ми зупиняємо їх із неймовірною мужністю. До того ж рівень підготовки у наших військах дуже високий. Ми минулого року практично щомісяця проводили оперативно-стратегічний рівень навчання. Так що за рахунок виучки, кращого знання місцевості, кращої мотивації (адже ми на своїй землі – і розуміємо, за що воюємо), поставкам сучасного озброєння – ми зриваємо плани агресора.