росія поспішає вирішити свої "завдання" в Україні, доки нове озброєння не почало працювати проти окупантів по повній програмі

Заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог Олексій Голобуцький ексклюзивно "Телеграфу" розповів про подальші військові плани росії

Президент України Володимир Зеленський у своєму новому відеозверненні повідомив, що росія відкинула пропозицію встановити Великоднє перемир’я.

Не бачу у цьому нічого незвичайного. На тлі того, що росія творить в Україні протягом двох місяців, її небажанню укладати перемир’я на Великдень (при тому, що путін всіляко випинається свою релігійність) дивуватися не доводиться.

Агресор проводить постійні масові вбивства, насильство, депортацію, використовує заборонені озброєння, порушує всі мислимі та немислимі міжнародні домовленості та конвенції, творить геноцид (що вже на законодавчому рівні визнали Латвія та Естонія).

Він не збирається зупинятися. І розраховувати на перемир’я з таким ворогом не доводиться. Як і на світ у найближчому майбутньому.

Тим більше, що військові спеціалісти пояснюють – в Україну з кожним днем все більше надходить важке озброєння від західних партнерів. На підході – найпотужніші артилерійські системи і не тільки. Відновлюється літаковий парк.

Зрозуміло, що росіяни це розуміють. Час працює проти них. Україна у військовому плані зміцнюється. А росія в економічному – слабшає. Саме тому агресор хоче вирішити свої "завдання" в Україні, допоки нове озброєння не почало працювати проти окупантів за повною програмою. До цього, як я розумію, є від кількох днів – до тижня. Саме тому росіяни останнім часом б’ють нашими залізницями, намагаючись максимально уповільнити постачання важкого озброєння на схід і південь.

У Кремлі розуміють, що за відносної рівності в живій силі – росіяни мають перевагу лише в авіації та артилерії. І якщо ми зрівняємося хоча б в артилерії, то можливість наступати в Росії буде скорочено до мінімуму. Так, вони тупі, недалекоглядні, надмірно самовпевнені. Але два місяці війни їх теж вчать через величезні втрати.

Певною мірою прагматичним можна вважати, наприклад, рішення путіна не атакувати в лоб "Азовсталь" — практично неприступну фортецю, де тримає оборону "Азов".

Продали внутрішнім споживачам казку, що Маріуполь під контролем росії – і вирішили не витрачати величезних сил, щоб вибити "Азов". А зосередитись на інших напрямках. І це зовсім не з людинолюбства. Те, що Рросія не думає ні про своїх, ні про чужих, вона довела вже не раз – і продовжує доводити знову і знову.

При цьому треба пам’ятати, що будь-яка війна колись закінчує світом. Питання в тому – з якими позиціями та коли ми вийдемо на подібні переговори.

Я припускаю, що за найближчі два тижні росіяни спробують вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, зафіксувавши так звані "ДНР" та "ЛНР" саме так. Що вони намагатимуться закріпитись на позиціях, які створюють сухопутний коридор у Крим. Під це і готують "референдум" у Херсонській області про всілякий "ХНР" чи іншу псевдореспубліканщину.

І залежно від досягнутих (або не досягнутих) результатів – пропонуватимуть переговори.

Наше завдання – максимально чинити опір, не допустити всі ті плани, які вже навіть офіційно продукують росіяни.

А домовлятися зрештою будемо, виходячи з тих позицій, які зможемо чи не зможемо відстояти на полі бою.