Загальні настрої у білоруському суспільстві, м’яко кажучи, антивоєнні

Експерт аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевич про роль Білорусі у російсько-українській війні

Генштаб ЗСУ повідомляє, що збройні сили Білорусі проводять заходи оперативної та бойової підготовки на полігонах по всій країні. На території Білорусі нібито здійснюється відбір так званих добровольців з-поміж білорусів для комплектування нових підрозділів приватної військової компанії. Також зазначає, що залишається можливість нанесення ракетних та авіаційних ударів з території Білорусі по об’єктах військової та цивільної інфраструктури на території України.

Перший момент. Ракетні та авіаудари справді наносяться з території Білорусі. Але — російськими військами, що знаходяться там. Причому частина цих військ, зокрема авіаційне крило, вже виводяться. Але частина лишається. Тож залишається і ймовірність ударів.

Другий момент. Процес стягування білоруських військ до кордонів – демонстративний. Гра на свою публіку, свої еліти. І певною мірою гра на українському напрямі. Йде перекидання щодо невеликої кількості білоруських частин, які рівномірним шаром розмазуються вздовж білорусько-українського кордону. Без створення ударних кулаків. Така демонстрація – росіяни йдуть, ми повертаємо контроль над територією, де вони стояли.

Це питання не безпеки, бо з території України ніхто Білорусі загрожувати не збирався та не збирається. Це, наголошую, питання, по-перше, гри на власні еліти. Лукашенку треба продемонструвати, що він нібито контролює свою територію. По-друге, гра на українському напрямку. Мовляв, ми тут зайняли позиції – з українського боку небезпеки для Білорусі не буде (хоч її й так не було).

Щодо вербування білорусів. Так, росія має проблему з комплектацією особового складу для другої хвилі наступу. І вона веде вербування на всіх територіях, де це можливо. Можна згадати і осетинських "добровольців", і розмови про сирійських та інших найманців.

Білорусь тут не є винятком. Тож росія вела і вестиме подібне вербування. І їй дуже важливо, щоб це вербування саме в Білорусі виявилося частково успішним. Щоб мати підтверджену участь білорусів у війні з Україною. Умовно кажучи, пред’явивши труп білоруського найманця, росія після всього, що Лукашенко вже наробив, вбиватиме кол між Україною та Білоруссю.

При цьому важливо розуміти, що загальні настрої у білоруському суспільстві, м’яко кажучи, є антивоєнними. Навіть серед силовиків.

У будь-якій державі можуть знайтися ті, хто вирішить ризикнути життям, купивши квиток в один кінець у тур "Доброго вечора, ми з України". Але у Білорусі таких буде вкрай небагато. Тому що відповідні настрої.

У телеграм-каналах білоруси активно виставляють дані про пересування російських військ територією Білорусі. Фіксується зліт практично кожного літака, ракети, рух колон. Інформація викладається у спільний доступ. І це не мережа українських розвідників. Це звичайні громадяни, які, бачачи військові колони, кидають у чат-боти відеозаписи зі своїх реєстраторів. І так далі…

Я вже не говорю про проблеми з білоруською залізницею.

Отже, такі речі є – і це теж свідчення антивоєнних настроїв білорусів. Які роблять, у міру сил, куди реальніші речі, ніж одиночні пікети тих самих росіян.