Невелике загострення в Карабаху, яке не загрожує позиціям РФ, цілком влаштовує Кремль

Експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього переконаний, що ситуативні інтереси Азербайджану та РФ щодо Карабаху збігаються, як збігалися інтереси РФ та Туреччини під час війни у 2020 році, результат якої вони самі багато в чому й визначили для себе

Щодо загострення у Нагірному Карабаху.

По-перше, Азербайджан справді зробив спробу ескалації вздовж лінії розмежування. Невелике загострення відбулося у двох селищах в Аскеранському районі. Але ніхто нічого не захоплював, суттєвих територіальних змін не було.

По-друге, це не пов’язане з бажанням азербайджанців "продавити фронт", оскільки російські миротворці поїхали до України. Їх виїхало всього близько кількох сотень, більше забрали з військової бази в Гюмрі. Тож ні, це не спроба азербайджанців витіснити РФ "під шумок" війни в Україні.

По-третє, загострення з боку Азербайджану варто розглядати не як дію проти РФ, а скоріше навпаки, як цілком вигідну Москві спробу чинити тиск на Вірменію, яка відмовляється йти у фарватері позиції РФ по Україні.

Чи узгоджено дії Баку з Москвою чи ні, це не має значення. На цей час невелике загострення в Карабаху, яке не загрожує позиціям РФ, цілком влаштовує Кремль у рамках його кампанії з тиску на Єреван.

З початку війни в Україні Вірменія перестала підтримувати РФ у їхньому позиціонуванні на міжнародній арені, зокрема вже тричі в рамках голосувань в ООН.

Крім того, вірмени відмовляються надавати будь-яку військову допомогу Росії як "добровольцями", так і в рамках ОДКБ. 10 березня прем’єр Вірменії поїхав із значним візитом до Франції. А 24 березня авіакомпанія "Вірменія" призупинила всі рейси до Москви до 15 квітня через західні санкції.

У зв’язку з цим протягом останніх двох тижнів Росія почала поступово тиснути на Єреван, схиляючи його до поступок з українського питання, а також намагаючись загнати назад під свій контроль, щоб не давати іншим гравцям пробити "пролом" у їхній геополітичній периферії.

Спершу почалися перебої з постачанням газу, зокрема в Карабах. І ось зараз почалося акуратне продавлювання лінії зіткнення з боку Азербайджану.

Враховуючи, що 22 лютого Азербайджан і Росія підписали договір про союзницькі взаємини, я не здивуюся, якщо це частина загальної гри або, як мінімум, дії, які не входять у серйозні розбіжності з інтересами один одного.

Війна в Україні запустила серйозні процеси, пов’язані не лише з переділом нафтогазового ринку, а й із реконфігурацією регіонального балансу сил, даючи одним країнам шанс вирватися із колишніх залежностей, а іншим посилити свій вплив.

В даному випадку, на мій погляд, ситуативні інтереси Азербайджану та РФ щодо Карабаху збігаються, як збігалися інтереси РФ та Туреччини під час війни у 2020 році, результат якої вони самі багато в чому й визначили для себе.